Кодеин Purple Drank Комсомольск-на-Амуре

Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?

Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.

Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.

Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.

Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?

Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?

Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:

Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!

Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.

Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.

Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!

В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.

Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!

Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.

Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.

Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!

Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!

У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.

Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.

Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.

Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.

Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!

Алё, лавры подружки и подружки! Сегодня расскажу вам одну историю из моей жизни, которая напоминает сумасшедший комедийный фильм! Да, да, я вижу, как ваши глазки светятся, даже не разогреваясь перед шмальнутием яркими историями.

Всё началось с проблемы, которая нуждалась в срочном решении. Мы, наркомы и наркомки, обменялись закладками, чтобы пойти в местный клуб "Дикий Шмель" и насладиться магической атмосферой танцев и музыки. Но в нашем плане появилась раскаленная игла, иначе говоря – препонам. Наш начальник, засранец, отменил нашу свободу и сказал, что нам необходимо работать в эту ночь! Мы были ошарашены!

Конечно, мои дорогие наркомы, я не мог отпустить это так просто. Я решила втереться во благо и вырубить этого козла своими шурупами! Но как? Ведь я не могла просто так спокойно обнюхать прах! Мне нужно было сделать что-то невероятное, чтобы он понял, что наркомы – это не однобокие дебилы, которые просто хотят кататься на своих велосипедах.

Поняв, что у меня осталось всего лишь несколько часов до нашей смены, я ринулась на поиски решения. И вот мне в руки попалась яркая идея, словно псилоцибиновый облак! Я решила собрать всех наркомов вместе и создать настоящую команду спасения! Ведь вместе мы сила, уважаемые!

Вернемся к тому моменту, когда мы оказались в офисе. Врали, как скуфы в грязном банике!

Мы выкрутили дверь так, что она оказалась многозамковой. Ключи мы спрятали в самых невероятных местах – в кофейной машине, в сумке начальника, даже в носке одного из наших скуфов. Всё это было сделано, чтобы затянуть их пребывание в офисе и задержать начальника как можно дольше. Ведь время – это наш союзник!

Когда наш начальник, думая, что он скрутил нас на все сто, вышел из офиса, мы уже были готовы! Я устроила встречу в клубе "Дикий Шмель" и сказала всем, что наша цель – показать нашему начальнику, что мы варвары, неуправляемые звери, которыми нельзя манипулировать! Мы должны взорвать его маленькую мирную жизнь и отправить его к чертям в его же задницу!

Когда наша команда прибыла в клуб, мы были одним нереальным киллерс-сквадом! Наши глаза светились ярче наркотической зари, мы были готовы крушить всё на нашем пути, словно наркомы, зашедшие на шоппинг.

Вооруженные подготовкой и танцевальной энергией, мы взяли "шмальнули" на полную! Наши движения были такими живыми и дерзкими, что все в клубе перестали танцевать и просто смотрели на наше шоу с недоумением. Мы никогда не боялись быть разными, отличаться от массы и делать то, что хотели!

Через несколько песен, наш начальник, коснувшись нашего клуба своей задницей, понял, что мы его переплюнули. Он смотрел на нас с открытым ртом, словно нарком, увидевший первитин среди зарослей. Мы смеялись и показывали ему грубые жесты, чтобы показать нашу дерзость.

Внезапно, музыка замолкла, и из динамиков раздался он. Наш начальник попытался сказать что-то, но его голос затерялся в нашей громкой музыке и нашем безумии. Он стоял там, словно нарком, потерявший свою последнюю дозу. Мы улыбались и прыгали, словно дети, которых сегодня выпустили из школы.

Через некоторое время начальник понял, что он не может справиться с нами, и решил уйти. Когда он проходил мимо меня, я посмотрела ему прямо в глаза и сказала: "Спасибо за вечер, начальник. Хмельная ночь для всех, кроме вас!"

Друзья мои, это был настоящий праздник нашей наркоманской свободы! Мы смогли показать нашему начальнику, что наши закладки не просто дешевые наркотики, а настоящая сила, которую нельзя остановить!

И помните, всегда берите с собой дозу смелости и не бойтесь шмальнуть на полную! Ведь мир слишком серьезное место, чтобы быть чуждым наркомам и наркомкам! Будьте собой и не забывайте присылать всех глупых начальников в жопу!